新聞稿

Настав час написати про наближення закінчення кар'єри епохального для команди гравця - Roman Ivanenko.

Легенда носить форму клубу починаючи майже із самого початку його існування і водночас існування PPM загалом - сезону 2. Вже у 3 сезоні Roman почав виступати як основний гравець. За кілька сезонів йому перейшла роль капітана, із якою йому випала честь грати майже усю кар'єру. Лише у цьому, 25 сезоні, його роль значно зменшилась - далися взнаки роки і, як наслідок все швидше падіння навиків, через що гравцю тепер не вдається витримувати конкуренцію навіть у ТОП-3 центрових клубу.

Нехай те, що такий надважливий в історії команди гравець був введений до Зали Слави лише під кінець 24 сезону, не вводить нікого в оману - це лише через особисту думку про те, що не варто занадто швидко вводити туди гравців. Особисто гравець у Залі Слави мені видається якимось таким, хто вже всього досяг і або став легендою клубу, або переходить до іншої команди. Негоже якось гравцям, які досі на піку форми чи є досить молодими, щоб досягти чогось кращого, вже знаходитись у Залі Слави. Якби я додав до неї Roman відразу, як тільки він почав бути надважливим, то він би там був вже десь починаючи із 23 років.

Ivanenko пережив уже кілька змін поколінь у клубі, чергова з яких, хоч і, ймовірно, не відбудеться так масштабно і різко, як попередні, відбувається прямо зараз. Увесь цей час він залишався капітаном і лідером команди. Лівим крайнім першої ланки. Номером 55. Номер, якщо не помиляюсь, залишився на пам'ять про те, що під ним Roman колись був викликаний до лав збірної. І таке було. Roman викликався до збірної ще у віці 17 років, будучи гравцем 3 ліги. Хоч гравець вийшов лише один раз в товариській грі за збірну, він відмітився там шайбою, і це все таки залишилось у мене в пам'яті. Пізніше гравець ще раз чи декілька був присутнім у складі збірної, але на жоден матч більше так і не був викликаний.

Починаючи від самого прибуття гравця із академії можна було зрозуміти, що гравець може досягнути багато чого у грі, тому перші кроки професійного хокеїста Roman почав робити вже у 15 років. А із 16 він став гравцем основного складу.

У 30 років Roman у півфіналі Національного кубку забив єдиний гол у матчі, чим вивів команду у Кубок володарів кубків. Історична подія для клубу загалом. А для Roman - він цього точно заслужив.

У 31 рік Roman Ivanenko разом із виходом команди до КВК у мене прийшло усвідомлення того, що зі стадіоном у 4000 глядачів і командою, яку найближчими сезонами чекало поступове падіння сили, далеко не заїдеш, і треба оновлювати як економічний, так і хокейний аспект. Прийшла чергова перебудова команди, яка оминула не так багато гравців включно, звичайно ж, Roman. У тому сезоні він відіграв 8 матчів у КВК, а також відкрив лік результативності у світокубках, по одному разу записавши на свій рахунок гол та асист.

Здається, після такого етапу і перебудови команди кар'єра повинна плавно переходити до завершення та спаду. Однак, у 35 років Ivanenko виконує, імовірно, найкращий сезон у своїй кар'єрі і потрапляє до Збірної усіх зірок сезону. Браво, капітан! То був водночас один із найсильніших сезонів в історії клубу, сезон 22, коли команда вперше потрапила до ТОП-8, та ще й якої ТОП-8 - тоді команда була високо у боротьбі майже за медалі, а не за межу плей-оф. Неймовірний сезон загалом.

Але кар'єра Roman у Orzhiv рано чи пізно мала б закінчитись. Він почав випадати зі стартового складу лише у 38 років. Дійсно неймовірна кар'єра.

Віддавши клубу всю ігрову кар'єру, Roman Ivanenko брав участь у боротьбі за медалі ліги III.1, відчув збірної, підіймав команду у 2 лізі, боровся з нею за збереження прописки у 1 лізі, знову витягував команду до еліти, допомагав закріпитись у ній, виводив команду у фінал Національного кубка, грав у світокубках, вів боротьбу за найвищі місця в еліті українського хокею і потрапляв до Збірної усіх зірок елітного дивізіону. Roman пройшов чи не все, що можна уявити з точки зору спортивних емоцій. Без нього важко уявити усі історичні події, що ставатиме із клубом.

Цей сезон стане останнім у рідному клубі для гравця. Команді не вистачатиме настільки дійсно епохального гравця, але тепер дійсно настає час для нового звершень, тепер уже без, на даний час, найвпливовішого для клубу вихованця і капітана команди. Час рухатись далі.

Дякую, капітане!

---

---